Кировоградская Правда

Важко визначити точно подальшу родословну козацьких спадкоємців Василя Уса – документальних даних про стан його сім’ї не знайдено. Але аналіз часу, подій, співставлення фактів дає право вважати сином Василя Уса Федора. Цей чоловік потрапив до історії зовсім невипадково. У липні 1700 року запорожці звернулися до російського уряду з проханням виплатити їм кількарічне жалування. Гетьман Мазепа призначив велике посольство для поїздки у Москву з чолобитною до царя Петра. До складу делегації включили 80 січовиків. Серед них у списку бачимо Федора Уса. Звичайно, потрапити до такої іменитої кампанії непросто, то ж і Федір, певне, був добре знайомий полковій верхівці.

Прізвища наступних поколінь Усів знаходимо у архіві коша Нової Запорозької Січі. Зокрема, козака Кисляківського куреня Тимофія Уса. Він із сотнею своїх товаришів став жертвою підступних дій російського воєводи Умані. При поверненні козацького загону влітку 1738 року з Дністровського походу із чималою здобиччю, їх запросили начебто у гості. А коли довірливі козаки, добре повечерявши, уклалися спати, їх всіх було знищено.

Однією з найколоритніших постатей середини XVIII століття у козацькому середовищі був полковник Кальміуської паланки Марко Ус. Як представник паланкової старшини, він потрапив до багатьох документів, у яких відбито діяльність паланкової верхівки на чолі з отаманом Павлом Козелецьким. Цікавим є лист за підписом полковника Уса Бахмачській слідчій комісії, яка розглядала конфлікт між запорожцями та російськими ратоборцями, що виник на прикордонних землях. Підпис Марка Уса під листом з усіма титулами, званнями, нагородами залишений латинською мовою. Не в одному документі можна побачити подібні тексти. Це свідчить про те, що полковник мав відповідну до його високого становища європейську освіту.

У документах Січі трапляється прізвище гардового полковника Йосифа Уса 1744 року у зв’язку із стратою Лисянським губернатором козака Дядьківського куреня Андрія Губ’якого полковник Йосиф Ус послав для закупівлі майна для полку. (Такі непрості стосунки були між козаками і московськими чиновниками). Водночас у архівах Київського губернатора знаходимо дані за той же 1744 рік, що пасіка „прозываемая Усова з давних лет… занятая Иваном Усом – обывателем Переяславского полку». Співставляючи роки життя Тимофія, Йосифа, Марка й Івана, можна припустити, що вони були братами (можливо, двоюрідними). Їхнім найближчим родичем (теж, ймовірно, братом) був писар коша Михайло Ус, згадуваний у працях Дмитра Яворницького.

Як бачимо, документи XVIII століття представляють нам ціле сузір’я козацької родини Усів, причому різного рангу – від рядового козака до полковника і отамана. При цьому треба враховувати специфіку тогочасної письмової мови, авторів записів, навіть їхню національність – нерідко власні назви, прізвища вони подавали у своїй вимові. Тому й трапляються у різних документах розбіжності, зокрема перекручені прізвища. Скажімо, Усів інколи називають Усиками або й Вусиками, у деяких паперах здибуємо навіть Гусика (на зразок Умань – Гуман, обід – гобід). Не виключено, що й прізвище Гусак (Гусаков) походить власне не тільки від назви птаха.